Православне Прибужжя

РУБРИКА "МАЯКИ ПІВДНЯ УКРАЇНИ"

Руський (Святотроїцький) маяк

Ще в 1860 р. головний командир Чорноморського флоту і військовий губернатор Миколаєва Б. О. Глазенап доповідав управляючому Морським міністерством, що з розвитком судноплавства по Бугу як військових так і комерційних суден виникла нагальна необхідність убезпечити нічне плавання суден по фарватеру між Волоською та Руською косами, оскільки «пароплави, що йдуть у Миколаїв з півдня, у цьому місці мають круто повертати, плутають бакени із-за поганої видимості в темноті та сідають на відмілини». 

У 1855 р. Б. Глазенап очолював Гідрографічний департамент, тому добре знався на маяковій справі й до рапорту доклав креслення залізного маяка, який, за його думкою, мали встановити на кінці Волоської коси поблизу села Парутино. Цей маяк збудували у 1861 р. 

У 1863 р. маяк запалив свій вогонь на Руській косі (на лівому березі р. Південний Буг на південому боці коси, названої Руською. Назва коси відома ще до колонізації цих земель Російською імперією (до 1774 р., тому що за істориком Томіловим «з давніх давен руські люди на суднах в Лиман приходили»). Спочатку він мав назву Святотроїцький від назви села на косі, заснованого у др. пол. ХVІІІ ст., згодом, за назвою коси – Руський. Свій вогонь маяк вперше запалив 23 квітня 1863 року. Він світив протягом всієї навігації, а згасав лише тоді, коли увесь простір навкло нього вкривався суцільною кригою, і судноплавство у цьому районі припинялося. Та світлооптичне обладнання маяка не зовсім задовольняло вимоги судноводіїв: вогонь був слабким, спостерігалось його велике розсіювання. Лише після випадку посадження на мілину біля Руської коси пароплава «Митридат» на маяку було встановлено новий восьмигранний ліхтар з потужнішим діоптричним світлооптичним апаратом. Тоді ж білий колір вогню і було змінено на червоний. Таким маяк простояв до Другої світової війни. В роки війни його башту було зруйновано. А відбудували споруду лише у 1955 р. Висота нової башти - 17, 4 м. Згодом її також реконструювали. У 1985 р. після здійснення загальної реконструкції навігаційного огородження восьмого коліна Бугсько-Дніпровсько-Лиманського каналу маяк набув вигляду білої восьмигранної залізобетонної башти заввишки 32 м з ліфтом всередині.  

  

Тему досліджує 

Тетяна МІтковська, кандидат історичних наук, завідувач Миколаївського музею суднобудування і флоту

#МузейСуднобудуванняіФлоту

#ВогніПівдняЛюдиМаяки

https://www.facebook.com/profile.php?id=100017414858093