Православне Прибужжя

З проповіді Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія в четверту неділю Великого посту:

«…Отже, коли ми кажемо про молитву, то вона є і провинна бути актом нашої віри. Батько розмовляв зі Спасителем, але доки не виявив справжньої віри – не міг отримати те, чого просив. Для нас це є вказівка, що не всяка молитва чи звернення до Бога є однаково дієвими. Якщо людина формально вимовляє слова молитви, не маючи віри, або бувши опанована сумнівами, то і молитва її залишиться безплідною. Бо вона не стає актом єднання з Богом, а залишиться лише певним ритуалом, формою, яка не наповнена змістом.

Молитва ж, заснована на вірі в Бога, на довірі до Нього, справді має велику силу. Сила ця не в формулюваннях тексту, але в глибині єднання тих, хто молиться, з Богом. Бо є такі навіть серед християн, які думають, що силу має якась таємнича формула молитви. І тому шукають тексти якихось «сильних молитов», сприймаючи їх не як спілкування з Богом, а як певні магічні формули. Таке ставлення до молитви не відповідає християнському вченню і хто так думає про молитву, той чинить гріх.

Відтак у молитві потрібно приділяти увагу не пошуку певних формул, але тому, щоби вона спиралася на правдиву віру. І якщо не вистачає віри – то її, як дар, потрібно просити у Бога, як це робив і батько біснуватого юнака.

Окрім молитви Господь вказує своїм ученикам на піст, як на зброю проти диявола. Що таке піст? Якщо сказати дуже коротко, то це стриманість, заснована на вірі. Якщо молитва, як спілкування, є словом, пов’язаним з вірою, то піст є ділом, пов’язаним з вірою. Цим піст відрізняється від різних подібних до нього практик самообмеження, коли людина з ідейних, медичних або інших причин відмовляється від певного роду їжі та певних справ.

Коли ми постуємо, то приймаємо певні обмеження не заради них самих, але з метою виявити нашу віру в Бога через діло, набути стриманість як чесноту, протилежну гордості, родоначальниці всіх гріхів. Бо через недовіру до Бога і довіру до диявола, через порушення першої заповіді – заповіді стриманості, якою Господь заборонив людині їсти плоди з дерева пізнання добра і зла, наші прабатьки впали в гріх. Тому щоби побороти дію і владу гріха, нам слід діяти протилежним чином.

Слід слухати Бога, а не лукаві нашіптування нашого супротивника. Слід вірити Богові, бо Він є Істина. Щоби мати досконалу і правдиву віру, слід спілкуватися з Богом, тобто молитися Йому. Через молитву зміцнюється наша віра, а зростання у вірі оновлює людину через дію благодаті, яка сповнює її буття.

І щоби здійснювалося все це, слід обмежувати себе, свої бажання і дії, задовольняючись необхідним та віддаляючись від надмірного. Стримуючись в їжі та інших матеріальних речах ми навчаємо себе також і духовній стриманості. І навпаки – хто не здатен відмовити собі навіть на деякий час у певному роді їжі, чи справді зможе подолати спокуси та відмовити дияволу, коли той спонукатиме до гріха?»

https://www.pomisna.info/uk/sermon-post/propovid-blazhennijshogo-mytropolyta-kyyivskogo-i-vsiyeyi-ukrayiny-epifaniya-v-chetvertu-nedilyu-velykogo-postu-4/

https://www.facebook.com/yevstr