Нині настав час для подвигу, Суд при дверях, встаньмо в пості, принесімо сльози каяття і милостиню…
(З кондака ІІ неділі посту)
Слова, що покликані надихати нас, християн, насамперед у мирний час обмежувати себе задля здобуття спасіння, виявляються доволі актуальними у нинішній час війни із безбожною ордою, набувають нового актуального значення усвідомлення подвигу і реальної близькості Суду, необхідності покаяння та творення добра потребуючим.
Нині ніхто не може оправдатися неактуальністю заклику Церкви, але, на жаль, не всі, навіть позірно віруючі, усвідомлюють сенс заклику.
„Прощаються тобі гріхи твої”, закликає нині Христос, фактично вказуючи на причину наших негараздів. Але знаходить осудження начебто знаючого оточення, що, на жаль, не має довіри до Того, Хто творить чудеса. Так часто буває в нашому житті, що особи зі сторони вважають себе більшими експертами в певній галузі, ніж той чи та, хто безпосередньо творить добре діло.
Але ж і Христос нам нагадує, що „по плодах їх пізнаєте їх”. Так сталося і в нас в Україні. Нині ті, хто ображається, що в них забирають Лавру, доказують, що методика надання автокефалії не така. Але ж це не виправдовує обману, підміну Бога ідолом руского міра, пожадання майна, межі ближнього, гвалтування і вбивство інших, яких вони не визнають не визнають рівними собі, заперечуючи право на мову, віру, національність.
Нині наш Предстоятель служить у верхній Лаврі, як Священноархимандрит і урочисто вшановує свято Київо-Печерських святих. Але ж ці ображені русмірські єретики не хочуть пам’ятати, що переважна більшість нинішніх святих подвижників Лаври були в юрисдикції Константинопольського патріархату, з котрим ті ображені розірвали спілкування. Велич преподобних печерських настільки незаперечна, що і євангельське читання говорить нам про силу Христа, що зціляє немічних.
Нині тезоіменний святитель Григорій Палама, хоч і жив і творив після поділу Церкви Христової, але вшановується і католиками задля справжності вчення про неперестанну молитву та стяжання Духа Святого. І ця дія Духа виявляється у наших добрих ділах. Отож неможливо називати себе православними і завойовувати інших православних, вбивати та гвалтувати. Неможливо називати себе церквою, а дбати про земну імперію, та ще й ворожу, а не про Царство Боже.
Нині воїни беруть в руки зброю не для вбивства, але для вияву найбільшої любови своїх ближніх, захищаючи їх від убивць, мародерів, гвалтівників, котрих так цинічно запрошували у покої нашої Лаври чужинецькі служаки, що мімікрують під православних пастирів.
Отож, повертаючись до наших прадавній святинь, ми, як справжня Церква Христова – Православна і автокефальна - покликані виявити своїми добрими ділами справжність православної віри, справжність духовно спадкоємства, бо ми опиняємося під мікроскопом спостерігачів, як і Христос у нинішньому євангелії.
Тому перемагаймо зло добром, і Бог миру всякої благодаті воздасть за плодами нашого каяття те, чого ми прагнемо для себе, своїх рідних, народу, держави і Православної Церкви України!
+ Борис, благодаттю Божою єпископ Херсонський і Каховський, керуючий Таврійською єпархією, бригадний капелан
https://www.facebook.com/mich.busk
Немає коментарів:
Дописати коментар