Митрополит Димитрій (Рудюк) свідчить, що Києво-Печерську Лавру почав відроджувати теперішній Патріарх Філарет, а не ті, хто тепер на собі рвуть ряси.
Про те, хто ж насправді реставрував повернуту лавру на початках!
Тут на сторінках фб почали доказувати і порівнювати на світлинах те, що ж відремонтували парафіяни УПЦ в повернутій УРСР 1988 року Києво-Печерській лаврі. Так, лавра була зруйнована, але не так, щоб аж до руїн, вона функціонувала, як державний заповідник, і доступ до печер, хто не знає, був. Я сам цьому свідок, бо відвідував вперше КПЛ, її храми верхньої частини та печери 1987 року, будучи школярем. Більше були понищеними приміщення церков і корпусів всередині. Але, яке у всіх віруючих було піднесення від того, що святиню повернуто Церкві. Від вірян дійсно надходили пожертви, якими на той час розпоряджався тодішній Екзарх, митрополит Київський і Галицький Філарет Денисенко. Як він сам розповідав, потрібно було великі кошти, і він їх знаходив. Але коли звернувся до Москви в Патріархію, то там відповіли, що коштів на ремонт лаври немає, хоча Український Екзархат передавав чималеньку суму на реставрацію так само переданого владою трішки раніше на поч. 80-х (до 1000-річчя хрещення Руси комуністична влада ще в добу великого застою вирішила повернути РПЦ майже зруйнований монастир в столиці СРСР) московського Данілового монастиря, тепершньої офіційної резиденції московських патріархів.
Старші монахи КПЛ добре пам‘ятають, як митрополит Філарет цілими днями був на будові, відроджуючи братські корпуси на Дальніх печерах, Аннозачатіївську церкву та корпуси теперішніх Київських духовних академії і семінарії УПЦ МП, які теж розташовані на території лаври. Бачив митрополита на будові не раз і я. Тим часом, коли тривав ремонт, намісник лаври єпископ Іоанафан Єлєцкіх, теперішній митрополит Тульчинський МП, привласнив собі ціле відро золота та срібла, які були пожертвуванні паломниками для ремонту КПЛ. Через цей інцидент Іонафан був звільнений з посади намісника. Розповідав про цей випадок сам митрополит Філарет, коли між ним та намісником виник конфлікт. Це вже згодом Іонафан робив з себе мученика і гонімого, а причина була саме ця…
Доречі, жертвував на лавру митрополит Філарет з своїх особистих коштів, і доказом цього є відреставрована великого розміру ікона Божої Матері з предстоячими Антонієм та Феодосієм Печерськими в Хрестовоздвиженській церкві на Ближніх печерах.
Коли ж у 1992 році сталося розділення Церкви в Україні, то лавра вже більш-менш була відреставрована. Так що новому керівництву вже було де поселитися. Тут лишень зазначу і особливо зверну вашу увагу на те, що тільки з травня 1992 року у КПЛ став розташовуватися керівний центр УПЦ МП і лавра також стала місцем осідку для Київського митрополита, глави УПЦ МП, яким став відтоді митрополит Володимир Сабодан. До того ж здається ще у 1990 році розпочав сповна функціонувати Хрестовоздвиженський храм на Ближніх печерах, адже лавру передавали поетапно, спочатку Дальні печери, а потім Ближні з Хрестовоздвиженським храмом.
Отже, станом на травень 1992 року головні реставраційні роботи, які були звершенні під керівництвом Київського митрополита Філарета, були закінчені. Відреставрованими та відремонтованими були Аннозачатіївський храм, Хрестовоздвиженський храм, якого впорядкували для богослужіння, бо так понищеним він не був, корпуси братський з трапезною та корпус адміністративний, або намісника #49, а також корпуси семінарії з бібліотекою та їдальнею для студентів. Впорядкованими були входи до Дальніх і Ближніх печер. Все це було зроблено за предстоятельства митрополита Філарета і можна сказати його стараннями та під його керівництвом.
P. S. Можна ще багато чого розповісти, але великого тексту читати не будуть! Від себе лишень додам, що з вересня 1989 року по березень 1990 року, я був постійним парафіянином Аннозачатіївського храму КПЛ. Після закінчення праці в Державній історичній бібліотеці, яка знаходилась у Верхній частині лаври на території Микільського больничного монастиря, я прямував аж до Дальніх печер і там молився за богослужінням. Так що багато чого своїми очима бачив і вухами чув, бо розмовляв з монахами - першими насельниками відродженої лаври, яких по одному звідусіль збирав тодішній митрополит Філарет. Коли я в 1991 р. відвідував курси вчителів Закону Божого у КПЛ, зокрема в читальному залі корпусу семінарії, то відреставрований зал для мене пахнув ладаном:). Між іншим на ці курси також приїжджав митрополит Філарет і пояснював нам для чого ці курси запроваджено. Керував цими курсами підготовки вчителів Закону Божого ректор КДС протоієрей Петро Влодек.
Підписуйтесь на наш телеграмканал:
https://t.me/zaukrainskucerkvu/200
https://www.facebook.com/profile.php?id=100066895730541
Немає коментарів:
Дописати коментар