Давній рід Галдунів жив в Максимівці від самого початку заснування села. Одного разу бабуся розповіла своєму онукові місцеву легенду про Чорнопілля, яка потім була записана в книзі "Козацькі поселення на Миколаївщині. Історії та легенди." :
"В козацькі часи наше село називалось Чорнопілля, а
земля наша потерпала від розбійницьких нападів кримської орди. Розбіжаться татари, як вовки, по селах, пограбують, попалять їх, старих людей виріжуть, а молодих у неволю заберуть. А награбувавши всякого добра, вертаються скопищем додому.
Якось, після чергового такого разбою, поверталися
нападники в Крим, та й зупинилися біля нашого села на перепочинок. Зупинили й невільників. Лемент стояв над
степом страшенний: балакали татари, іржали коні, ридали бранці! Тільки одна полонянка, красива-красива
дівчина все мовчала, не плакала, не тужила, хоч і була з виду засмучена. Не хотіла вона, щоб її сльози потішали ворогів.
Приглянулася нещасна одному багатому ординцеві,
але горда полонянка не давалася йому на безчестя. Тоді він наказав слугам замучити її.
Схопили бусурмани дівчину, познущалися з неї, а
потім вивели на високу могилу, прив'язали сирицею до
кам'яної баби і давай, гигочучи, в середину стріли пускати. Вдавали, що ціляться прямо їй у груди - інавмисне не влучали.
Полонянка зрозуміла, що порятунку не буде, що це
вже прийшов її кінець. Підвела голову, глянула в ясне небо, де у голубій височині, аж біля самого сонця, ширяли могутні орли:
--За що мені така наруга, Господи?- -стиха мовила
дівчина. - Розрази грім моїх кривдників, а мене забери з
цієї землі!
І раптом піднялася буря, пішов дощ, з неба летіли стріли блискавки, гримів грім. Всі полонянки обернулися в горлиць і полетіли вгору до пташиного гуртку. Вся орда була вбита блискавкою, поле випалене-чорне. На ньому довгий час нічото не родило. Одним словом Чорнопілля. А вже як почали люди в нашому краї селитися, то і назвали його Чорнопілля.
А ось дивна птиця ще й досі над нашими степами літає, ніби чогось шукає. Старі люли кажуть, що то вона-ота сестра орлів, ота нещасна дівчина-бранка. А зараз на цьому місці - кам'яний хрест, а колись були кам'яні баби.
Записано з уст К. Галдун 1928 р. народження її онуком В.Галдуном."
®Уривок з навчального посібника "Козацькі поселення на Миколаївщині. Історії та легенди." , видавництво Можливості Кимеріїї, - Миколаїв, 2021рік.
https://www.facebook.com/selokonstantinovka
Немає коментарів:
Дописати коментар