Тема чумацьких шляхів варта окремої великої розповіді, але у своєму дописі хочу зосередити увагу читачів на відносно не великій території, котра складає Вітовський район Миколаївщини.
Розташований наш район на півдні області. Терени Вітовщини простягаються від Дніпро - Бузького лиману на крайньому півдні і пролягають вздовж лівого берега Бузького лиману, і далі на північ вздовж річки Інгул, аж до Баштанщини.
Землями нашого району пролягали два великі чумацькі шляхи. Один проходив вздовж лівого берега р. Інгул, а інший пролягав паралельно за 20 км на схід і теж простував з півночі на південь від Єлисаведграду до Херсона (фото 2, де навіть вказані колодязі (Кол.) Вздовж колишнього шляху, (правий схил Бабової балки і балки Білозірки) нині розташовані села Степове, Засілля, Киселівка, Вавилове.
На мапах Шуберта 1865 р, шляхи зображені у вигляді двох паралельних ліній - пунктирної і безперервної.
До кінця 19 століття чумацькі шляхи, або, як їх ще називали великі торгові дороги, були важливими елементами транспортної інфраструктури того часу. На фрагментах карт 2,3,4 і 5 можна побачити мережево шляхів, котрі пролягали нашим районом. З огляду на те, що основною тягловою силою на той час були воли, вздовж шляхів на відстані 7 - 10 км, обов'язково мали бути водопої для худоби. Зокрема у нашій місцевості це були шахтові колодязі, інколи криниці, але одразу кілька в одному місці. Це зумовлено потребою у великому об'ємі води, бо найменша чумацька валка на 25 возів налічувала 50 волів. На Вітовщині на щастя досі збереглося місце де до нині стоять дві чумацькі криниці. Унікальність їхня полягає у тому, що між собою криниці з'єднані підземною галереєю викладеною ізсередини каменем - черепашником. Розташовані ці криниці на правому схилі балки Ягорлик, неподалік давнього козацького села Домаха (нині Пересадівка, фото1).
Віктор Мних. (Фб)
Немає коментарів:
Дописати коментар