Православне Прибужжя

З проповіді Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія в неділю м’ясопусну, про Страшний суд:

«…Друге пришестя і кінець світу – не трагедія і загроза, як часто сприймають це пророцтво в масовій культурі, але привід для радісної надії. Бо коли кажемо «кінець світу», то для багатьох цей вираз означає катастрофи, природні катаклізми й руйнування, суспільні заворушення і війни між народами, смертоносні пошесті та інші подібні речі. Християни також при цьому згадують про сповіщене нетривале, але надзвичайно жорстоке панування у світі антихриста – людини, яка з допомогою сатани зосередить у своїх руках владу над людством та піддаватиме Церкву і її вірних неймовірному гонінню.

Справді, про все це теж сказано в Писанні і ознаки наближення кінця світу – саме такі, страшні та трагічні. Але це – ознаки, а не самий кінець світу і не його сутність. Бо історія світу цього завершується не трагедією, не хаосом і руйнуванням, не пануванням зла через владу антихриста. Історія світу цього завершиться торжеством істини, явленням Сина Божого, перемогою над злом, поразкою диявола і всіх його слуг.

Кінець світу означатиме і кінець тимчасової смерті, бо в час пришестя Христового всі мертві оживуть, відбудеться загальне воскресіння. Силою Божою безсмертні душі з’єднаються з оновленими тілами для життя вічного, все людство переміниться. І кожна людина, починаючи від Адама і завершуючи останнім немовлям, зачатим у ті майбутні дні, але ще навіть не народженим – всі постануть перед Господом Ісусом Христом. Постануть для суду, який іменується страшним.

Чому цей суд – страшний? Він страшний не в тому значенні, в якому ми вживаємо цей прикметник зазвичай, коли хочемо вказати на щось, що нас лякає. Страшним він називається тому, що він – остаточний і незмінний. Бо всякий суд, не лише людський, але навіть і Господній, до того часу може ще бути зміненим. До винесення остаточного вироку грішники ще мають надію на милосердя Боже. Але після Страшного суду на злодіїв чекають муки вічні, а на праведників – вічне блаженне життя.

До чого нас має спонукати знання цих істин про майбутні події? Хіба лише до страху? Чи до простого очікування? До намагання побачити в поточній історії знаки того, наскільки ми близькі до кінця світу? Ці знання мають спонукати нас до покаяння в наших власних гріхах і до діяльної любові.

Бо будемо ми боятися чи ні, будемо усвідомлювати неминучість кінця світу цього чи будемо легковажно ставитися до цих пророцтв – від цього реальність, сповіщена Писанням, не зміниться. Христос у належний час прийде у славі, Він буде судити живих і мертвих, Його Царству не буде кінця. Праведники успадкують це Царство і як діти Божі будуть жити вічно у блаженному єднанні з Небесним Отцем. А грішники будуть остаточно осуджені та успадкують страждання, призначені для диявола і його слуг.

Тож нам слід не над тим розмірковувати, станеться кінець світу чи ні, і як скоро він наступить, але над тим, щоби в час остаточного суду Божого ми були серед тих, кого Христос поставить праворуч Себе, а не ліворуч, як ми нині чули з Євангелія. Бо праворуч будуть поставлені праведники, а ліворуч – ті, хто підлягатиме засудженню.

І за якими ознаками буде звершуватися остаточний суд? Господь подає ці ознаки, які узагальнено можна назвати виявом діяльної любові до Бога через любов до ближніх. Спраглого напувати та нагодувати голодного, дати одяг нагому, прихистити подорожнього, відвідати хворого і ув’язненого, послужити всякому, хто потребує милосердя і допомоги – ось як виявляється любов до ближніх, яку Христос оцінює як здійснену щодо Нього Самого.»

https://www.pomisna.info/uk/vsi-novyny/druge-pryshestya-i-kinets-svitu-ne-tragediya-i-zagroza-yak-chasto-spryjmayut-tse-v-masovij-kulturi-ale-pryvid-dlya-radisnoyi-nadiyi-mytropolyt-epifanij/