Православне Прибужжя

10 лютого – день пам'яті преподобного Єфрема Сиріна.

Преподобний Єфрем Сирін народився на початку IV століття в місті Нізібії (Месопотамії) у християнській родині бідних хліборобів. 

Ще юнаком він подався в навколишні гори і став відлюдником, щоб цілком присвятити своє життя Богові.

Серед пустельників особливо вирізнявся знаменитий аскет, проповідник християнства єпископ Низибійської Церкви святий Яків. Преподобний Єфрем став одним з його учнів. Під благодатним керівництвом святителя преподобний Єфрем здобував християнську лагідність, смирення, покору Промислу Божому. 

14 років преподобний Єфрем був послушником святителя Якова, до його смерті.

Преподобний Єфрем Сирін поєднував з подвижницькими подвигами безперестанне заглиблення у Слово Боже. Господь дав йому дар наставництва, і преподобний і усно й письмово вчив усіх покаянню, вірі та благочестю.

Він багато подорожував, щоб повчитися у великих відлюдників і видатних учителів Церкви. Задля цього він відвідав святителя Василя Великого, який хотів навіть висвятити преподобного Єфрема у пресвітери, але преподобний, аби ухилитися від високого сану, щиро вважаючи себе негідним такої честі, прийняв на себе юродство. 

Після завоювання Нізібії персами 363 року преподобний покинув місце свого відлюдництва та оселився в монастирі поблизу міста Едесси у Сирії, через що його й прозвали «Сиріним».

Святий Єфрем залишив після себе неоціненне духовне багатство — свої твори: богословські та повчальні. Чимало потрудився преподобний і в тлумаченні Святого Письма, написав багато піснеспівів і молитов, які збагатили Церковне Богослужіння. Але ні про що він так багато не говорив і не писав, як про сердечне впокорення. 

Преподобний Єфрем Сирін був великим вчителем покаяння. Його покаянну молитву «Господи і Владико життя мого» читають протягом усього Великого посту.