До храму Божого ходиш донечко?
- Бог у мене в душі батюшко!
- А як Він туди потрапив?
- .........................
Чому, щоб стати лікарем людина вчиться пів життя? Для того щоб отримати право водити автомобіль, людина вчить ПДР. Щоб зробити смачну вечерю ти читаєш інструкцію до мультиварки чи мікрохвильовки. І тільки в питанні спасіння душі ти категорично відмовляєшся вчити інструкцію, як врятуватися?!!!
"Бог у душі" чи бісівський прийом?
"Бог у мене в душі" - це спроба виправдання, компроміс із совістю. Якщо людина визнає, що віра її має бути діяльною, то доведеться чимось жертвувати. Адже віра - це завжди жертва. Якщо ставитися до віри серйозно, то доведеться робити все, що пропонує Церква - виконувати заповіді, ходити до храму, сповідуватися, причащатися, постити, молитися тощо... А це може спричинити певний дисонанс у житті та свідомості. Наприклад, під час сповіді раптом з'ясується, що людина не така біла й пухнаста, як самій собі здається. Виявиться, що гріхів досить багато, і кожна спроба зазирнути в себе глибше оголюватиме все нові й нові гріхи. Доведеться вивчати Святе Письмо і через це ще більше усвідомлювати свою невідповідність тому, чого вчив Христос. Доведеться вийти із зони комфорту, і через постування вчитися стриманості замість догоджання власним бажанням. Зрештою стане очевидним, що в душі зовсім немає місця Богові, там тільки свої, рідні пристрасті, вади й гріхи. А щоб виправити це, потрібно бути християнином не на словах, а на ділах. Відвідування храму, участь у Таїнствах, пости, молитви принесуть духовну радість, але спочатку треба побороти свою лінь. Без зусиль абсолютно неможливе духовне зростання людини. Потрібно зробити перший крок і відкласти "бога в душі", а взяти в руки Євангеліє...
+ Бережи вас Боже дорогі брати та сестри.
Немає коментарів:
Дописати коментар