Святий першомученик та архідякон Стефан
На третій день Різдва Христового, коли тривають перші дні різдвяних святків, 9 січня відзначаємо пам`ять святого архідиякона Стефана, який став першомучеником за Христа. Він належав до 70-ти апостолів. Серед 7-ми дияконів він вибраний був апостолами для піклування про бідних, яким Церква від своїх пожертв подавала їжу та одяг.
З Книги Діянь Святих Апостолів дізнаємося, що Стефан серед семи дияконів був першим і став називатися архідияконом. Першомученик був сповнений вірою, ревним служителем і свідком Христа серед юдеїв. Він творив чудеса і знамення в народі, так що деякі із старійшин вступали з ним в дискусію, але не могли перемогти доказів Стефана про істинного Бога, явленого в світ і розп`ятого за кожну людину та воскреслого із мертвих Христа Спасителя.
Відтак, авторитетні мужі юдейського народу почали розповсюджувати про нього всякі небилиці, нібито він зводить наклепи на Мойсея і хоче знищити зовнішні обряди Мойсеєвого закону. Так само вони говорили, що Стефан хулить Бога, що нібито Він розрушив Єрусалимський храм через гріхи Ізраїля. Насамкінець старійшини схопили архідиякона Стефана та привели його в Синедріон. Але чистота першомученика, відсутність провини, неправдомовство наклепників робили його обличчя ангельським і всі, хто засідав в Синедріоні, були очевидцями цього та свідчили про його внутрішню і зовнішню чистоту. Св. Іоан Золотоустий у проповіді про першомученика Стефана каже, що «це була благодать і що Бог наділив його такою благодаттю для того, щоб умить, коли Стефан починав говорити, самим виглядом його підкорити їх».
Першосвященник запитував Стефана: «Чи правда є в тому, що про нього говорять старійшини народу?». Архідиякон у відповідь виголосив промову, в якій зазначив, що він вірує згідно з законом Мойсея, і шанує вчення пророків та вклоняється Його Храму. Наприкінці промови Стефан зробив висновок, що Юдея в цілому противиться Духу Святому і не хоче знати правдивого Бога, Який народився, проповідував, страждав, розп`ятий був юдеями, помер і воскрес з мертвих.
Таких Стефанових викривальних слів Синедріон не витримував. Лють роздирала його засідателів. Тоді першомученик звів до неба свої очі й промовив: «Ось, я бачу небеса, що розкрились, i Сина Людського, Який стоїть праворуч Бога» (Діян. 7, 56). Усі синедріонці затикали вуха, щоб не чути його і накинулись на Стефана. Спровадивши його всілякими ганебними криками за місто, вони стали побивати його камінням, а першомученик молився і говорив: «Господи Iсусе, прийми дух мiй». I, ставши на колiна, викликнув гучним голосом: «Господи, не вважай їм це за грiх!» I, сказавши це, упокоївся» (Діян. 7, 59, 60).
Архідиякон Стефан був вбитий в Йосафатовій долині 9 січня 34 року після Різдва Христового і став першим християнським мучеником. Побожні люди поховали його у містечку Кафаргамалі, яке належало законовчителю апостола Павла Гамаліїлу, неподалік Єрусалима та вчинили за ним великий плач.
Пам`ять архідиякона Стефана стали святкувати з апостольськоого часу. Про це зафіксовано в апостольських правилах. У IV ст. святі отці Церкви Григорій Богослов, Григорій Ніський, Іоан Золотоустий, Прокл Константинопольський на похвалу першомученика виголошували проповіді. Також з IV ст. на честь архідиякона Стефана розпочали будувати храми і присвячувати йому окремі вівтарі. У 438 році цариця Євдокія, дружина імператора Феодосія Молодшого, завітавши до Єрусалима на поклоніння святому Стефану, заклала на місці його страждань храм, який до цього часу не зберігся.
Шанування святого першомученика Стефана продовжується серед року ще 15 серпня, коли святкуємо перенесення його мощів із Єрусалима до Константинополя приблизно 438 року. Історія знайдення мощів архідиякона Стефана є досить цікавою. Одного разу в Єрусалимі пресвітеру Лукіану з`явився уві сні старець, голова якого була покрита сивиною і він у руці тримав жезл. Доторкнувшись до нього і ніби його збудивши, старець став промовляти тричі його ім`я і свідчити про те, в якому стані знаходяться кості похованих праведників - то їх дощ поливає, то невірні люди ногами їх топчуть. Далі старець свідчив, що він не тільки піклується про себе, де сам похований, але про них, бо святі то є мужі і настав час явити їх безбожному світові. Явлений старець був учителем апостола Павла і сам про себе засвідчив, що він Гамаліїл, який таємно від усіх поховав побитого камінням Стефана, а згодом до гробу поруч з архідияконом поклав доглянутого ним праведного Никодима, який таємно приходив до Ісуса Христа. У гробі лежав ще Авива та сам Гамаліїл. Пресвітер Лукіан розповів Єрусалимському архиєпископу Іоану про сни і неодноразове явлення йому Гамаліїла.
Згодом мощі святих праведників Стефана, Никодима, Авива та Гамаліїла були знайдені. На місці їх поховання збудовали храм і всі вони були там покладені, окрім святого першомученика Стефана, мощі якого перенесли до Єрусалима, а відтак незабаром до Константинополя. В V ст. Анатолій Константинопольський, у VIII ст. Дамаскін та у IX ст. Феофан і Кипріан склали чимало піснеспівів на честь святого архідиякона та першомученика Стефана, які й до нині вживаються за богослужінням в день його пам`яті 9 січня і 15 серпня.
«Владика, Який вчора плоттю прийшов до нас, і раб, сьогодні від плоті вийшов: вчора Той, Хто царює народився плоттю, сьогодні раб камінням побивається: заради цього Божественний Стефан і помирає першомучеником», - такими словами прославляє святого св. Григорій Ніський.
У день пам`яті святого першомученика та архідиякона Стефана продовжуємо славити колядками та віншуванями Різдво Христове.
Немає коментарів:
Дописати коментар