Православне Прибужжя

«Ну що ти чекаєш, як манни небесної?», – чуємо, коли прагнемо чогось дуже бажаного або коли очікуємо певних життєвих благ, не докладаючи для цього зусиль. Водночас, ми радіємо, наче манні небесній, коли в житті раптово трапляється неочікуваний подарунок. Що таке манна і звідки цей вираз увійшов у вжиток? 

Про манну читаємо в Старому Завіті – в Книгах Вихід і Числа. Там розповідається, як ізраїльський народ, опинившись в пустелі, почав голодувати і через це нарікати на Мойсея та Аарона, що ніби в єгипетському рабстві було вдосталь їжі, а тепер їм загрожує голодна смерть. У відповідь Господь сказав Мойсеєві: «Я дощем дам вам хліб з неба, і нехай народ виходить і збирає щодня, скільки потрібно на день, щоб Мені випробувати його, чи буде він чинити за законом Моїм, чи ні» (Вих. 16: 4). 

«Увечері налетіли перепели і покрили стан, а вранці лежала роса навколо стану; роса піднялася, і ось, на поверхні пустелі щось дрібне, круповидне, дрібне, як іній на землі» (Вих. 16: 13-14). Не знали сини Ізраїлеві, що це, а тому питали: «Ман-ху?» («Що це таке?»). Ось цей вигук подиву і захоплення й став основою назви цього дару – манни. За настановою Бога, людям належало збирати стільки манни, скільки було потрібно для денного харчування. Вона випадала на землю щодня рано вранці, окрім священного дня суботи, тому лише перед суботою її дозволялося взяти на два дні. Манни було рівно стільки, скільки було потрібно кожному, а якщо хтось намагався набрати її понад міру, то вона псувалася. Манна небесна випадала впродовж усієї 40-річної подорожі євреїв до землі обітованої.

У Новому Завіті ми теж кілька разів зустрічаємо спогади про манну, зокрема, про неї згадує й Господь наш Ісус Христос: «Батьки наші їли манну в пустелі, як написано: хліб з неба дав їм їсти» (Ін. 6: 31). Тож, манна небесна, за Священним Писанням, – це дарована Господом пожива, яка втамовує необхідні потреби кожної людини. Неправильно сприймати манну небесну як щось таке, що є малоцінним, бо легко дається. Адже манна – це свідчення Божественної любові та піклування Господа про людей, Своїх дітей. Тож маємо завжди цінувати усі Його благодіяння щодо нас і приймати їх з вдячністю та відповідальністю!