СОБОР ПЕТРА І ПАВЛА
Голодує Петро на Хрещатику.
Під хрестом у Петрівку - Павло...
І виносить нову емблематику
В позолочених банях село.
Може, пустять заможному півня?
Затягнулась епоха прощань.
Чорний потяг прибуде із півдня,
А зі сходу - не прощі прочан.
У країні, де кожен - апостол,
Править службу і бал сатана.
Кожне слово лунає, мов постріл,
Кожен день, кожна ніч - то війна.
І кривава завіса туману
Укриває ранковий собор.
І кривава молитва Майдану -
Мов у небі горить метеор.
І в поході небесної сотні,
У війні, де палають степи,
Де міста у кривавій безодні -
Україно, себе не проспи!
Виростають високі могили,
І щоб нас на шляху не змело,
Це сьогодні тебе пробудили
До молитви Петро і Павло.
Переходять у міф і легенду
Наших днів дорогі імена.
І розвіявся дух секонд-хенду,
Там, де горе, молитва, війна.
Ця епоха зневажена й підла,
Як бувало із нами не раз.
Чорний потяг прибуде із півдня -
Весь у яблуках Яблучний Спас.
А на морі уже ні кораблика,
Тільки човен, вітрило, весло...
А любили ж ви мамині яблука
У дитинстві, Петро і Павло...
Дмитро Кремінь
12.07.2014
Немає коментарів:
Дописати коментар