ТАЄМНИЦІ ДАВНЬОЇ ВІТОВКИ.
Серед розмаїття давніх мап, на яких позначене наше поселення під різними назвами: Balneum Vitoldi, Виноградна Криниця, Witold hammani, Вітовка, існує карта, яку фахівці датують 1703 - 1707 рр. (Карту не подаємо через її низьку якість). Надрукована карта у журналі "Родина" у 80 тих роках минулого століття. Карта цікава тим, що поселення Вітовка на цій карті вказане тюркською мовою як Бінчарандакр. Існує кілька версій перекладу цієї назви. Відомий миколаївський краєзнавець та колишній викладач романо- германської філології Олександр Добровольський подає цікаву версію перекладу, яка звучить приблизно так:"Якась (одна) квітуча чарівна гора". На нашу думку така версія прочитання тюркської назви має під собою ґрунт. На жаль нам не відомо який саме кочовий народ дав таку не звичну назву цьому місцю. Можливо це були ногайці. Проте, на деяких картах Виноградна Криниця дійсно зображена на горі. Відомо, що тюркське слово "курган" дослівно перекладається , як "Висока гора". Для кочівників, які звикли до рівнинного ландшафту курган у степу дійсно здавався горою. Можливо згадана гора мала сакральне значення не лише для кочівників? Раніше ми вже писали про карту Абрагама Ортелія на якій на місці майбутньої Вітовки зображено поселення Сарбакум. Карта зображує міста і села на межі епохи Різдва Христового описаного Птоломеєм. Також історики другої половини 19 століття датують мармурову плиту знайдену на кургані біля Вітовки у 1792 році, добою початку нової ери. Можемо обережно припустити, що згаданою "Квітучою, чарівною горою" могла бути могила (курган), датована археологами добою бронзи, котра донині стоїть біля старого цвинтаря у Корабельному районі.
Тому, наступним поколінням дослідників історії доведеться докласти чимало зусиль для розгадки таємниці сакральної Вітовки.
Немає коментарів:
Дописати коментар