Метод Матвія.

Вона згадала анекдот, який на днях розповіла подруга.

Прийшов покупець у магазин, щоб здати новорічну гірлянду.

- Не працює? - питає його продавець.

- Чому? Дуже навіть працює, - відповідає той.

- А в чому ж тоді справа?

Покупець зітхнув і відповів:

- Не радує.

Ось так було і у неї: все начебто добре, але ніщо не радувало. І дивна річ, бо з кожним місяцем проблеми лише накопичувалися.

Спочатку прорвало трубу у ванній, і вона затопила сусідів знизу. Потім подряпали крило її джипа. Потім цуценя подруги, поки вони пили чай на кухні, зіпсувало її нові італійські туфлі. Ну а коли серед ночі раптом впала картина і мало її не пришибла, то ВОНА зрозуміла, що десь явно накосячила.

Коли вона вранці розповідала про це колегам, маркетолог Свєта тільки знизила плечима:

- Принцип Матвія, дорогенька.

- В смислі? - не зрозуміла ВОНА.

- Ну, в Біблії написано: «…хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має».

- Хто буде забирати?

- Ну хто-хто? Ти як маленька, - відповіла Світлана і підняла очі до неба.

- І що ж робити?

Світлана зітхнула:

- Додавати.

- Що? - не зрозуміла ВОНА.

- Усе! - відповіла та. - І гарне, і погане.

ВОНА б забула про цей дивний принцип, але через пару хвилин охоронець сказав, що подряпали друге крило. І тоді вона вирішила, що варто спробувати цей Свєткін закон ... Тому, коли в обід директор розкритикував її новий проект, вона спокійно відповіла:

- Це на щастя, - і вийшла з кабінету.

Приплюсувала.

Потім вирішила зробити собі приємне - зайшла в улюблене кафе. Через 10 хвилин зателефонувала секретарка: «Давай назад. Шеф вирішив, що хтось із конкурентів зацікавився твоїм проектом, тому він терміново поставив його в розробку».

До кінця тижня на усі дрібні проблеми ВОНА відповідала: «Зараховується», «Плюсую», «На щастя». І скриплячи серцем також приймала й більші проблеми: «Ну, добре, і це в скарбничку», «Все, що не стається - на краще».

І що дивно, але якимось незрозумілим чином цей принцип Матвія працював. Тому що десь віднімалося, але при цьому відкривалися якісь нові можливості. Причому там, де ВОНА зовсім не очікувала.

І коли від неї раптом вирішив піти Михайло ... вона навіть не здивувалася.

- Тобі що, взагалі наплювати, що я зараз збираю речі? - обурено запитав він.

- Не наплювати, - відповіла ВОНА - Але ти за цивільний шлюб, не готовий до дітей і навіть не хочеш знайомити мене з друзями. У мене тоді запитання до себе самої: «А навіщо ти мені такий потрібний, якщо я за відносини, хочу дітей і зазвичай душа компанії?» Тому твій відхід, Михайле, на щастя».

Той очумів від таких слів і навіть перестав збирати речі, але ВОНА вже стала йому допомагати, витягнувши другу валізу ...

Світлана була права: принцип Матвія працював, і тепер ніхто не відрізав шматочки від того, що вона мала. Навпаки, там, де було мало, звідкись приплюсовують. Якщо ж з'являлися проблеми, то як урок або нагадування: не роби іншим погано - обов'язково повернеться. Але все-таки більше було хорошого. В рази більше. 

Просто хто помічає, що вже має, то дасться йому та й додасться.