Недіоя митаря і фарисея.

НЕДІЛЯ ПРО МИТАРЯ І ФАРИСЕЯ

Задовго до початку самого Великого посту Церква повідомляє нас і закликає почати підготовку до нього. До кожної із важливих подій церковного річного кола, до великих свят, до посту Церква підготовляє нас – передсвятами чи підготовчими неділями; це характерна риса Православної літургійної традиції. Оскільки Церква знає, що віруючим важко перейти від одного духовного переживання до другого, тому задовго до початку справжнього подвигу Церква звертає нашу увагу на важливість посту і призиває осмислити його значення. Це приготування триває впродовж чотирьох неділь перед постом, і кожне з воскресних євангельських читань присвячене одній із основних сторін покаяння.

Неділя про митаря і фарисея є першою підготовчою неділею. В суботу на вечірні розпочинається використання за богослужіннями Тріоді Постової, книги, яка містить стихири, тропарі, кондаки, канони богослужінь Великого посту. В цей день до звичайних воскресних стихир і канонів додаються стихири і канони неділі митаря і фарисея. Вони, головним чином, вказують на смирення, яке є необхідним для справжнього, щирого покаяння. Характерною особливістю цієї неділі є притча, яку читаємо в Євангелії: “Два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар. Фарисей, ставши, так про себе молився: Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар. Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю. А митар, стоячи віддалік, не смів навіть очей звести до неба; але, б’ючи себе в груди, говорив: Боже, будь милостивий до мене, грішного!”(Лк. 18,10 - 13). Обидва вони залишили на деякий час свої домівки і увійшли до храму, щоб там помолитись. Але кожний молився по-різному. Фарисей вихваляв себе в молитві, вбачав у собі досконалу людину. Він забув про свої гріхи і гордо осудив митаря. А митар, який можливо не дотримувався всіх заповідей, усвідомив свою гріховність і зміг сказати тільки одне: “Боже будь милостивий до мене грішного” (Лк. 18,13).

Отже, підготовчий період Великого посту починається із смирення, оскільки смирення – це початок справжнього покаяння. “Тікаймо від фарисеєвої похвальби” – говорить кондак цього дня, – “і навчімося митаревої величі слів смирення, у покаянні взиваючи: ”Cпасителю світу, очисти рабів Твоїх”. Цього дня під час утрені після співу “Воскресіння Христове бачивши”, перший раз співаються тропарі, які будуть супроводжувати нас до п’ятої неділі Великого посту включно: “Покаяння відкрий мені двері, Життєдавче, зранку бо лине дух мій до храму святого Твого, храм бо мій тілесний весь осквернений, але, як Щедрий, очисти благоутробною Твоєю милістю. На стежки спасіння настав, мене, Богородице, бо плотськими гріхами осквернив душу мою і в лінощах все своє життя прожив, але Твоїми молитвами очисти мене від всякої скверни. Множество заподіяних мною гріхів лютих згадуючи, окаянний, жахаюся страшного судного дня, але сподіваючись на милість милосердя Твого, як Давид, взиваю до Тебе: помилуй мене, Боже, з великої Твоєї милості”. Саме такими словами розпочинається важкий, тернистий шлях, який веде до покаяння.