Сьогодні шоста річниця від часу вбивства Героїв Небесної Сотні. Ці трагічні події стали потрясінням для українського суспільства та досі відлунюють болем у наших серцях. Ми пам’ятаємо цю втрату і вдячні тим, хто ціною власного життя оборонив нас від неправди. Навіть у протистоянні переважаючій потужній силі, під кулями, учасники Революції Гідності залишалися яскравим прикладом жертовної любові до ближнього.
У ті трагічні дні Українська Православна Церква була пліч-опліч зі своїм народом. Свято-Михайлівський Золотоверхий собор та трапезний храм святого апостола і євангелиста Іоана Богослова відчинили свої двері для майданівців. На якийсь час ці святині стали не лише духовною підтримкою, а і шпиталем, і місцем перепочинку, і надійним прихистком для тих, хто боровся за правду. Там панувала атмосфера любові та взаємодопомоги, співстраждання і підтримки.
Незалежна держава, визнана помісна Православна Церква України, можливість для розвитку в колі європейських народів – багато в чому наслідок вольового рішення учасників Революції Гідності відстоювати нашу людську і громадянську гідність, свободу та демократичне право вибору. Ми не маємо права забувати про їхню жертовність, адже краще майбутнє для нашого народу можливе лише за умови належної пам’яті про минуле.
Герої Небесної Сотні вийшли на Майдан за покликом їхніх відважних і сповнених віри у краще майбутнє сердець. Ціною власних життів вони підтвердили незламність духу українців і готовність стояти за правду до кінця. Як можемо ми віддячити загиблим героям? Усвідомлено жити за покликом совісті та боротися з проявами зла, які зустрічаються на нашому шляху. Це місія кожного християнина, який живе за Словом Божим. Щодня ми маємо берегти і плекати те, що отримане нами такою дорогою ціною.
Немає коментарів:
Дописати коментар