12 липня – день святих Первоверховних Апостолів Петра і Павла. Селяни називають його святом Петра. У цей час у багатьох районах України розпочинаються жнива. Звідси і походить народне вірування про те, що справа святого Петра – «жито зажинати».
В одній з народних пісень святі Петро і Павло виступають плугатарями, вони орють поле під осінній засів:
«Святий Петро за плугом ходить,
Святий Павло волоньки водить,
А сам Господь-Бог пшеничку сіє,
А святий Ілля заволочує».
В старі часи в Україні до свята Петра і Павла готувались як до великого свята. Білили хату, оздоблювали стіни оселі рушниками, прибирали на подвір’ї. А, вранці святково прибрані вирушали в церкву. Цього дня розговлялись мандриками (пампушки печені з пшеничного тіста, яєць і сиру). Чому ці пампушка називали мандриками? Вважалось, що їх назва походить від того, що святі Петро і Павло, мандруючи по світу їли «мандрики». Після свята зозуля вже не кувала, селяни казали, що вона подавилась мандриками. В легенді розповідається, мовби зозуля вкрала мандрик у апостолів Петра і Павла і за це її Бог покарав. Але, якщо після Петра ви почули, що зозуля кує, то за народним віруванням, вона віщує нещастя.
На другий день після Петра є теж свято, але невеличке, і називається воно «Полупетра» або «Петрового батька».
Немає коментарів:
Дописати коментар