Прот. Василь Мокрицький: “Завдання недільної школи – виховати дитину кращою, добрішою, лагіднішою”

Діти, Новини

Грудень 10, 2015

Яка роль недільної школи для парафіян храму та громади в цілому, чи може вивчення Біблії духовно зцілити та зміцнити інститут сучасної української сім*ї, вплинути на успішність дитини в школі та кращу її адаптацію в дорослому житті – на ці та інші питання ми отримаємо відповіді в сьогоднішній розмові із прот. Василем Мокрицьким – настоятелем Свято-Духівської парафії с. Гаї Гречинські Тернопільського району.

Отче Василю, розкажіть читачам про історію появи недільної школи, вчителем та керівником якої ви зараз є в с.Гаї Гречинські?

Наша недільна школа відкрилася приблизно рік тому. Наближалося свято Миколая і захотілося залучити дітей не лише до Літургії, а й зібрати їх в товариство, в якому вони могли поговорити про Бога та духовно, творчо себе реалізувати.

В матінки Зіни, моєї дружини, виникла ідея, щоб на свято Миколая напекти «миколайчиків», запросити дітей до нас додому, щоб вони їх розмальовували, говорити на різні теми, зокрема й духовні. Це був початок.

Пізніше, на Різдво, свято, яке асоціюється з колядкою, вертепом, також вирішили зібрати наших дітей, які відвідують храм і зробити вертеп. Вони на це радо погодилися, готували костюми, вчили гарно слова, мали велике задоволення від вертепу, їх радо приймали люди, зустрічали, пригощали. Бачив як бажання горіло в очах дітей до подальших зустрічей та спільних заходів, тому виникла думка щонеділі збирати в церкві на недільну школу.

Зараз уже до нас приходять діти парафій с. Гаї Гречинські та св. апостола Івана Богослова м. Тернополя.

Які навчальні матеріали використовуєте на заняттях? Що саме вивчаєте з дітьми?

Вивчаємо Біблію – Святе Письмо, Старий, Новий Заповіт. На заняттях питаємо обов*язково яке було Євангелія в церкві напередодні, чи були діти уважні, щоб переказати. Також, використовуємо розмальовки для молодших дітей: малюємо клеєм та піском. Є така піскова терапія, коли робиш олівчиком малюнок, по контурах обводиш легенькою цівочкою клею, потім посипаєш піском, виходить такий незвичайний малюнок.

Дитячу увагу приваблюють ігри, не просто сухе вивчення Біблії, Божих заповідей, Святого Письма, а спілкування та навчання у формі гри. Заняття ми починаємо з молитви, потім розмови про Біблію, життя святих чергуються з іграми. На закінчення заняття часто виходимо на вулицю. Наприклад, плануємо зробити квест на духовну тематику, якщо Господь благословить, найближчим часом зреалізуємо це.

Отче Василю, а хто викладає в недільній школі?

Викладаємо ми з матінкою Зіною. Тривалість уроку до години часу. Але діти розходитися відразу не хочуть, ми ще пригощаємо їх печивом, чаєм і в дружній обстановці спілкуємося. Приходять до нас школярі різного віку, часто навіть приводять своїх молодших братиків, сестричок. Можливо, дошкільнята ще дечого й не розуміють з біблійної науки, але їм цікаво розмальовувати, посипати пісочком. Зараз навчаємо до 20 дітей різної вікової категорії. Через невелику їх кількість поділити по класах нема можливості. Якщо будуть батьки більш активно приводити дітей в недільні школи, тоді зможемо зробити 3 вікові категорії: молодша, середня і старша.

Згідно ваших спостережень, які очікування мають батьки, коли приводять дітей у недільну школу?

Найперше, сьогодні батьки зустрічаються із непослухом дітей, які капризують, дуже багато часу проводять перед телевізором, комп*ютерними іграми. Саме недільна школа намагається розповісти про одну із Божих заповідей, виконуючи яку довго та добре будеш жити. Заповідь ця: «Люби батька свого і матір свою».
Також, коли доводиться відвідувати навчальний заклад в якому я є духівником (прим.автора: Тернопільського обласного навчально-реабілітаційного центру), бачу достатньо проблемних дітей, які неслухняні і мають навички поганих звичок. Коли на прикладі Святого Письма показуєш їм правильну дорогу, дуже часто змінюється характер та поведінка. Особливо по закінченню навчання, коли приходять до школи і дякують, що свого часу наставляли. Вже свідомий їх розум допомагає йти правильною дорогою.
Вихованням же саме в недільній школі ми прагнемо полегшити роботу тим, хто виховує дитину в сім*ї. Батьки задоволені, бо відчувають зміни на краще. Дитина дізнається, що таке гріх, порушення заповідей Божих. Розуміє, що Господь не строгий суддя для людей, але, щоб виправити життя людини, якщо вона довго будеш грішити і не виправлятися, Він може покарати.

А діти що очікують, приходячи в новий колектив на заняття?

Спілкування між собою, зі старшими, священиком. Під час служби немає можливості прямого контакту прихожанина зі священиком. Взаємодія в той момент відбувається в духовному плані, бо люди через священика спілкуються з Богом. Розмови за круглим столом за чашкою чаю – найбільше, що приваблює дітей і це можна зробити саме після Богослужіння. Можна поставити будь-які запитання, які їх турбують. Наприклад, чому тато чи мати чинять саме так. Намагаємося пояснити, що батьки старші і більше розуміють, навернути дитину на те, що вона повинна бути слухняною своїм вихователям та старшим людям.

Майже щомісяця є у нас церковна подія, яка не оминає й недільну школу. Намагаємося зробити святковий виступ. Дітей це дуже притягує.

Наприклад, на свято Покрови ми відвідували нашу військову частину. Поїхали подивитися яким життям живуть солдати, подарували пісню, національні браслети, зроблені власноручно, лист написаний солдату. Перевага нашої школи, що учні не просто займаються постійно в приміщенні, а й відвідують різні місця, дають концерти.

Чи бувало таке, що дитина вчила добру, яке вона отримала в недільній школі батьків і життя в сім*ї між подружжям змінювалося на краще?

Звичайно, бувають непоодинокі випадки, коли через дитину різні негаразди в сім*ях виправляються. Дитина стає місточком порозуміння між батьками. Буває, що люди не відвідують храм, а дитина їх спонукає до цього. Будь-які батьки прийдуть подивитися чим їхня дитина займається, як виступає. Це цікаво для батьків та об*єднує, одночасно стимулює батьків відвідувати храм частіше.

А чи є випадки, коли дитина не хоче ходити на заняття в недільну школу?

Таких випадків не буває, бо недільна школа не є примусовою. Це добровільно. Йдуть до нас, бо хочуть. В нас нема такого, щоб потрібно було звітувати, чому не був на занятті. Хоча ми цікавимося, чому дитина часто пропускає. Чи не захворіла, може треба відвідувати. А так, то радо йдуть самі.

Розкажіть читачам, яким чином священик повинен будувати стосунки з дітьми, щоб вони розуміли і з вдячністю сприймали духовну науку? Це повинні бути дружні стосунки чи сувора ієрархія?

Священик передусім повинен будувати стосунки з дітьми на довірі. Щоб дитина йдучи в недільну школу, відчувала довіру до нього. Чому діти не стільки можуть відкритися вчителю чи комусь із дорослих? Бояться, що ця інформація пошириться, а священик саме та людина, яка не буде розголошувати їх дитячі таємниці, бо для священика є закон, і нікуди за межі кімнати розмова не вийде.

Яким же Ваші учні та взагалі діти уявляють Бога?

По-різному. Старші мають більш філософське уявлення. В молодших ще по- простому. До цього часу людина уявити Бога не може, вона сприймає вірою. Але Господь і дав нам сина свого – Ісуса, щоб підкріпити нашу віру. Часто, коли доводиться подорожувати містом в священичій одежі, а в нашій країні це не зовсім звично бачити священика так одягнутим в побуті, проходиш вулицею, а йде мама з маленькою дитинкою, дошкільного віку. Коли проминули уже тебе, чуєш таку фразу: «Мама, Бозя пішла».

Які основні завдання Вашої недільної школи?

Допомогти загальноосвітній школі, батькам виховати дитину кращою, добрішою, лагіднішою. Сьогодні суспільство диктує жорсткі умови виживання. Кожен мусить боротися, але одночасно намагаєшся пояснити дітям, що коли ти будеш добрим, коли будеш працювати для людей, – це повернеться до тебе. В світі є принцип бумеранга, що людина запускає, це до неї через деякий час отримає те саме. Запустиш добро, навіть на прикладі цих дітей, навчиш їх, потім це повернеться добром як для окремих людей, так і для всього суспільства.

Які є плани по розвитку недільної школи та роботі з дітьми?

Поїздка в паломницькі екскурсії, відвідини святих місць в Тернопільській області. Хочеться, щоб якомога більше дітей було в недільних школах. З кожною групою учнів займалися б відповідно їх вікової категорії.

Діти – майбутнє держави і суспільства. Якими ми їх виховаємо, таким і буде майбутнє України.

Розмовляла Ірина Скоробогата
для єпархіального вісника Тернопільської єпархії УПЦ Київського Патріархату«Лампада Православ*я»