31 травня, неділя
День Святої Трійці. П’ятидесятниця
Після вознесіння Ісуса Христа настав десятий день: це був п’ятдесятий день після Воскресіння Христового. У євреїв було велике свято П’ятидесятниці в пам’ять Синайського законодавства. Всі апостоли разом з іншими учнями Христовими та іншими віруючими одностайно перебували в одній світлиці в Єрусалимі.
Була третя година дня за єврейським рахунком годин, тобто, по-нашому - дев’ята година ранку. Раптом зчинився шум з неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де перебували учні Христові. І з’явилися вогненні язики і спочили (зупинилися) по одному на кожному з них. Всі сповнилися Духа Святого і стали славити Бога різними мовами, яких раніше не знали.
Так Дух Святий, за обітницею Спасителя, зійшов на апостолів у вигляді вогненних язиків, на знак того, що Він дав апостолам здатність і силу для проповіді Христового вчення всім народам; зійшов же у вигляді вогню на знак того, що має силу спалювати гріхи й очищати , освячувати й зігрівати душі.
В Єрусалимі в цей час було багато євреїв, які прийшли з різних країн на свято. Апостоли вийшли до них і стали проповідувати на їх рідних мовах воскреслого Христа. Проповідь так подіяла на тих, хто слухав її, що багато хто повірив і стали питати: «Що ж нам робити?» Петро відповів їм: «Покайтеся і хрестіться в ім’я Ісуса Христа на прощення ваших гріхів, тоді і ви отримаєте дар Святого Духа»
Таких, що увірували в Христа і охоче прийняли хрещення, виявилося того дня близько трьох тисяч чоловік. Таким чином, почало будуватися на землі Царство Боже, тобто Церква Христова.
Православні християни в цей день прикрашають будинки і храми зеленими гілочками, квітами.
Звичай цей йде ще від старозавітній Церкви, коли будинки і синагоги прикрашалися зеленню в П’ятидесятницю в пам’ять того, як при Сінайській горі все цвіло і зеленіло в день, коли Мойсей отримував скрижалі закону. Сіонська світлиця, де на апостолів зійшов Святий Дух, у той час, за загальним звичаєм, теж була прикрашена гілками дерев і квітами.
А ще квітучі гілки нагадують нам про те, що під дією благодаті Божої людські душі розцвітають плодами чеснот.
В 2015 році День Святої Трійці. П’ятидесятниця припадає на 31 травня.
Вважається, що саме в цей день Господь створив нашу Землю і всю її засіяв зеленню. В цей день всі християни прославляють процвітання природи в очікуванні літа і дива.
Іоан Златоуст розповідає про звичай прикрашати домівки зеленню в цей день, а Григорій Богослов описує літургію та велику вечірню службу цього дня. Священнослужителі одягаються в зелений, білий чи золотавий одяг, що означає силу Святого Духу, а ікони прикрашають березовими гілками.
Згодом християнські звичаї Свята Трійці тісно переплелися зі слов’янськими (язичницькими) традиціями відзначення Зелених свят. Найдавнішим є обряд прикрашати свою оселю гілками дерев, квітами і, ідучи до храму нести з собою букети. Це символізує живу, відновлюючу силу Святого Духу, пробудження природи та оновлення душі людини. З квітами пов’язують ще один звичай: у день Трійці ворожили на здоров’я та тривалість життя своїх рідних. Дівчата ж плели вінки та кидали у воду: якщо вінок тоне – це поганий знак, якщо пливе – усе буде добре, а якщо спиниться на місці – не скоро буде весілля. Традиційними були співи, хороводи і танці, що тривали до самого ранку.
На Поліссі побутував обряд «Водити куста», роль якого виконувала дівчина. Зібравшись таємно в лісі, молодь вибирала за кустянку найкрасивішу дівчинку або жінку, одягали її у зелене вбрання — голову заквітчували віночками та галузками з берези, а решту прикривали лепехою. Після цього кустянку вели у село із піснями, заходили до кожної хати вітати господарів, які за це своїх гостей щедро обдаровували.
Святкування П’ятидесятниці, як і кожного іншого великого свята не обходилося без святкового столу. Підготовку до свята розпочинали ще з четверга, рано-вранці йшли до лісу збирати лікарські трави, а з обіду починали готувати страви з яєць, молока, птиці, риби та свіжої зелені. Обов’язковою частиною святкового столу була випічка – різноманітні млинці, пироги, рулети. Гуляння, зазвичай, влаштовували в лісі, біля річки або ж у полях; застеляли зелену скатертину, що символізувала відродження природи після довгої зими.
Іоан Златоуст розповідає про звичай прикрашати домівки зеленню в цей день, а Григорій Богослов описує літургію та велику вечірню службу цього дня. Священнослужителі одягаються в зелений, білий чи золотавий одяг, що означає силу Святого Духу, а ікони прикрашають березовими гілками.
Згодом християнські звичаї Свята Трійці тісно переплелися зі слов’янськими (язичницькими) традиціями відзначення Зелених свят. Найдавнішим є обряд прикрашати свою оселю гілками дерев, квітами і, ідучи до храму нести з собою букети. Це символізує живу, відновлюючу силу Святого Духу, пробудження природи та оновлення душі людини. З квітами пов’язують ще один звичай: у день Трійці ворожили на здоров’я та тривалість життя своїх рідних. Дівчата ж плели вінки та кидали у воду: якщо вінок тоне – це поганий знак, якщо пливе – усе буде добре, а якщо спиниться на місці – не скоро буде весілля. Традиційними були співи, хороводи і танці, що тривали до самого ранку.
На Поліссі побутував обряд «Водити куста», роль якого виконувала дівчина. Зібравшись таємно в лісі, молодь вибирала за кустянку найкрасивішу дівчинку або жінку, одягали її у зелене вбрання — голову заквітчували віночками та галузками з берези, а решту прикривали лепехою. Після цього кустянку вели у село із піснями, заходили до кожної хати вітати господарів, які за це своїх гостей щедро обдаровували.
Святкування П’ятидесятниці, як і кожного іншого великого свята не обходилося без святкового столу. Підготовку до свята розпочинали ще з четверга, рано-вранці йшли до лісу збирати лікарські трави, а з обіду починали готувати страви з яєць, молока, птиці, риби та свіжої зелені. Обов’язковою частиною святкового столу була випічка – різноманітні млинці, пироги, рулети. Гуляння, зазвичай, влаштовували в лісі, біля річки або ж у полях; застеляли зелену скатертину, що символізувала відродження природи після довгої зими.
Немає коментарів:
Дописати коментар